Гачіакута
"Якщо в улюблені речі ми вкладаємо частинку своєї душі, то що відбувається з непотрібними речами, які вирушають на смітник?" Там, де живе Рудо, сміття скидають у прірву, що починається одразу за межами міста. Туди ж скидають і злочинців, а тих, хто був із ними пов'язаний, відселяють у нетрі. Саме там мешкав Рудо, затаврований як син убивці, поки його самого не звинуватили в тому, що він убив свого прийомного батька Регто. Рудо не встиг ні слова вставити на свій захист, як його вже викинули у сміттєву безодню. Опинившись унизу, Рудо виявив, що знаходиться на величезному сміттєзвалищі, яке тягнеться так далеко, наскільки вистачає погляду. Так Рудо з'ясував, що весь цей час жив на острові, що в небі, а безодня і є справжня поверхня. Напевно він незабаром загинув би від отруйних випарів, але тут його атакувала сміттєва купа, що ожила. Все йде до того, що Рудо належить дізнатися правду про себе і навколишній світ. Якщо він виживе, звісно. А якщо все-таки виживе, то постаратися виконати останню волю вмираючого Регто, який заповідав йому змінити цей прогнилий світ.